Кредит у спадок, або як не платити за чужими боргами

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Керуючись вищевказаними нормами, банківські установи продовжують стягувати заборгованість за кредитним договором навіть після смерті позичальника, пред’являючи вимоги до його спадкоємців. Судова практика з цього питання є доволі неоднозначною, суди не хочуть вдаватися у деталі справи та інколи навіть не встановлюють основних моментів, необхідних для визначення обсягу відповідальності спадкоємця перед банком.

З огляду на це, радимо при підготовці до судового засідання дослідити наступні чотири аспекти справи та звернути увагу суду на них, адже це може допомогти Вам уникнути відповідальності за чужі борги.

1. Дотримання строків на пред’явлення претензії до спадкоємців.

Положенням ст. 1281 ЦК України визначено обов’язок кредитора пред’явити свої вимоги до спадкоємців протягом 6-ти місяців з моменту, як він дізнався про смерть позичальника.

Окремо зверніть увагу на те, що матеріали судової справи мають містити докази на підтвердження дати ознайомлення кредитора із фактом смерті позичальника. Наприклад, лист спадкоємців із повідомленням про смерть, ухвала суду про відмову у відкритті провадження, постанова державного виконавця про закриття провадження тощо. Відсутність таких документів позбавляє суд можливості встановити точну дату, коли кредитор довідався про смерть позичальника, а отже і не дає підстав для висновку про дотримання строків, визначених ст. 1281 ЦК України.

Недотримання цього строку позбавляє кредитора права вимагати виконання спадкоємцями обов’язку щодо сплати заборгованості згідно з договором незалежно від того, чи забезпечений цей кредит, чи ні. До подібного висновку дійшов і Верховний суд України в постанові №6-33цс15 від 8 квітня 2015 року.

2. Визначення обсягу відповідальності спадкоємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

При здійсненні аналізу судової справи обов’язково необхідно звертати увагу на вартість успадкованого майна. При цьому до уваги береться саме вартість, визначена доказами із спадкової справи, яка зазвичай є нижчою від ринкової.

Для визначення обсягу відповідальності спадкоємців варто визначити загальну вартість успадкованого майна. Саме цим розміром і обмежується Ваш обов’язок перед кредитором по сплаті заборгованості. Наприклад, якщо сума до стягнення згідно з позовом становить 100 000,00 грн, а вартість успадкованого майна визначається в межах 20 000,00 грн, то максимальна сума, на яку може претендувати банк, обмежена 20 000,00 грн. При цьому, якщо спадкоємців декілька, то ця сума розподіляється між ними пропорційно часткам у спадщині.

3. Аналіз складових заявленої суми боргу.

Окремої уваги заслуговує питання дослідження складових частин суми заборгованості, що заявлена кредитором, зокрема: тіло кредиту, відсотки за користування коштами, штрафні санкції.

Варто зазначити, що спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. До такого висновку прийшов Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ у п. 32 Постанови від 30.03.2012  № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Таким чином, при підготовці позовної заяви та розрахунку заборгованості кредитор повинен врахувати вищевказаний висновок та зупинити нарахування відсотків та штрафних санкцій станом на дату смерті позичальника. Усі суми, нараховані після цієї дати, стягненню із спадкоємців не підлягають.

Крім того, необхідно уважно проаналізувати, чи всі платежі, здійснені позичальником, враховані у наданому розрахунку заборгованості; чи враховано у розрахунку суми, внесені спадкоємцями після смерті позичальника; чи за правильною відсотковою ставкою нараховано відсотки по кредиту тощо.

Додатково варто звернути увагу на суму боргу, заявлену в претензії, та порівняти її із сумою, визначеною у позовній заяві. Дуже часто на практиці доводиться стикатися із тим, що, наприклад, у 2014 році банк заявив претензію до спадкоємців на суму 350 000,00 грн, а у позовній заяві вже просить стягнути суму в розмірі 45 000,00 доларів США. Цілком закономірно виникає питання, чи правомірними є такі дії банку? Вважаємо, що ні, адже якби у претензії до спадкоємців банк вказав суму в розмірі 45 000,00 доларів США, то спадкоємець, оцінивши можливі ризики, міг би відмовитися від прийняття спадщини та не нести зайві фінансові витрати.

4. Перевірка наявності рішення суду про стягнення боргу із позичальника за життя.

Важливим моментом є встановлення факту наявності/відсутності рішення суду про стягнення суми боргу за договором за життя спадкодавця.

Якщо на день смерті позичальник мав заборгованість за кредитним договором у розмірі 400 000,00 грн, що визначена рішенням суду, яке набрало законної сили, і яка не була ним погашена, то відповідно і обсяг відповідальності спадкоємців обмежується виключно цією сумою, а вимоги про перерахунок заборгованості станом на дату смерті позичальника є безпідставними, адже за життя позичальника кредитор не звертався до нього із вимогами про сплату додатково нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, а отже і вимагати їх стягнення з Вас також не має права.

Схожа правова позиція знайшла своє відображення у справі 756/10380/15-ц (2/754/1672/16).

Крім того, за таких обставин недопустимим є з боку банку пред’явлення нового позову до спадкоємців, адже статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, такого роду спосіб захисту прав Позивача є неналежним, адже призводить до подвійної відповідальності Позичальника за кредитним договором (та як наслідок його правонаступників), що є неприпустимим.

Враховуючи наявність рішення суду про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, Позивач мав би вчинити дії, направлені на ініціювання примусового виконання такого рішення шляхом отримання виконавчих документів та пред’явлення їх до виконання до органів Державної виконавчої служби України.

У випадку наявності відкритого виконавчого провадження, позивач мав право вимагати сплати лише суми, визначеної у відповідному виконавчому документі, при цьому виключно в межах виконавчого провадження.

До такої правової позиції дійшли суди трьох інстанції при розгляді справи №754/2006/15-ц (2-1916/15).

Таким чином, наявність обов’язку спадкоємців сплатити кошти за кредитом спадкодавця залежить від багатьох чинників та потребує доведення у суді. Радимо Вам детально проаналізувати матеріали власної судової справи та визначити наявність чи відсутність вищевказаних аспектів.